На 2022/2023 навчальний рік поставлено такі завдання:

• збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я дітей, підвищення фізичної й розумової пра­цездатності, створення необхідних передумов для їх духовного і соціального здоров'я;
■ виховання у дітей зацікавленості до різних видів рухів, розвиток фізичних здібностей у старших дошкільників;
■ упровадження різних типів й форм проведення фізкультурних занять з урахуванням вимог дітей щодо рухової активності;
• формування системи валеологічних знань щодо усвідомленого ставлення до свого здоров'я, зокрема про раціональне харчування;
• виховання у дітей потреби у здоровому способі життя здійснюється на заняттях, в іграх, у повсякденному житті.

Виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей дошкільного віку

Здоров´я дітей, загартованість їхніх організмів, інтерес до здорового способу життя залежать і від того, наскільки сформовані у них культурно-гігієнічні навички.

Фізіологічною основою культурно-гігієнічних навичок є утворення умовно-рефлекторних зв´язків, вироблення динамічного стереотипу, а головною умовою їх формування — раціонально організоване життя дітей у дитячому садку, чіткий режим дня, постійність вимог до поведінки дитини з боку дорослих. Важливими при цьому є чистота приміщення, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур, приклад охайності й особистої гігієни дорослих. Гігієнічні процедури проводять щоденно в один і той самий час, що сприяє формуванню постійних навичок.

Уже на другому році життя діти повинні уміти підставляти руки під струмінь води, змивати мильну піну з них, користуватися рушником, пити з чашки, їсти ложкою, користуватися серветкою, дякувати після прийому їжі, користуватися носовичком.

Трирічні малюки мають їсти самостійно й акуратно, ретельно пережовувати їжу, правильно тримати ложку, самостійно засукувати рукави перед умиванням, користуватися милом, умиватися, витиратися. У середній групі дітей навчають правильно користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, ножем), серветкою, їсти акуратно, полоскати рот після їжі, правильно чистити зуби, зачісуватися, дотримуватися правил користування предметами гігієни.

Діти старшої і підготовчої груп повинні контролювати дотримання особистої гігієни, культурно поводитися за столом.

Культурно-гігієнічні навички поєднують у собі явища гігієни і культури. Діти мають усвідомити, що їхнє ставлення до гігієнічних вимог є не лише ставленням до власного здоров´я, а й свідченням поваги до людей, адже неакуратна, неохайна людина викликає відразу, небажання спілкуватися з нею.

Для успішного виховання в дошкільників культурно-гігієнічних навичок необхідно забезпечити:

— цілеспрямовану роботу батьків і педагогів щодо усвідомлення дітьми значущості фактора здоров´я, цінування його; запобігання шкідливих звичок, недбалого ставлення до свого організму, зовнішнього вигляду і поведінки;

— єдність вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім´ї, позитивний приклад культури поведінки дорослих;

— належну естетичність приміщення дитячого садка і сім´ї, що передбачає ретельне його прибирання, чистоту, доцільність і зручність у використанні обладнання, меблів, посуду, іграшок тощо;

— постійне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки, своєчасність і чіткість режимних процесів;

— контроль з боку вихователів, допоміжного персоналу, батьків за якістю виконання культурно-гігієнічних навичок;

— індивідуальну роботу з кожною дитиною, врахування її стану здоров´я, темпів оволодіння навичками, ставлення до гігієнічних процедур; при цьому важливо знати, як дитина сприймає позитивну оцінку чи осуд її поведінки авторитетним дорослим, як ставиться до відповідних учинків однолітків.

Фізичне виховання є основою гармонійного розвитку, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку. Воно має бути спільною турботою батьків, педагогів і самої дитини, яку з ранніх років слід привчати піклуватися про своє здоров´я.

Валеологічний порадник для батьків

1. Будьте добрим і гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до свого здоров'я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.
4. Загартовуйтеся разом із дитиною.
5. Більше бувайте на свіжому повітрі.
6. Не паліть і не розпивайте спиртні напої у присутності дітей. Пам'ятай и«І Вони повторюють ваші дії в дитячому садку.
7. Дотримуйтеся режиму харчування. Зумійте переконати сина чи доньку споживати всі страви, навіть ті, які вони не люблять, але які є для них необхідними й корисними.
8. Дотримуйтеся завжди правил гігієни і привчайте до цього дитину.
9. Наповніть свою душу і серце любов'ю до всіх і до всього. Передай те це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім'ї, особистого здоров'я вашого і ваших дітей.

ЗАЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Турбота про дітей, їх щастя та здоров’я, благополуччя завжди була і буде головною турботою дорослого. Фундамент здоров’я, фізичного та психічного, закладається саме в дитинстві. Здоров’я дитини, формування характеру, виховання в нього корисних навичок та вмінь — найважливіші задачі, які стоять перед сучасними педагогами.

В теперішній час батьків та педагогів перш за все непокоїть питання як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить вона повинна бути ковалем свого здоров’я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров’я.

У Законі України «Про дошкільну освіту» розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: «Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини». В Національній Доктрині розвитку освіти розділ ІV п.11 зазначено: «Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспільної цінності...» В концепції дошкільної освіти чітко виділена головна спрямованість освітньо-виховного процесу на «Я» дитини, на формування позиції створення свого здоров’я. Через відкриття власного «Я» дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного «Я», що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку. В листі Міністерства освіти і науки України від 27.08.04 № 1/9-438 «Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі» звертається увага, що фізичне виховання дітей спрямовується на охорону та зміцнення здоров’я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму; на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Дошкільний освітній заклад зобов’язаний своєю діяльністю забезпечувати виконання стандарту дошкільного рівня освіти по всім напрямкам розвитку дитини.

Природні потенції дошкільника не розкриються, а впливи освітніх закладів виявляться малоефективними, якщо не будуть підкріплені розвивальним середовищем — головним фактором становлення і розвитку повноцінної, творчої, самодостатньої особистості.

Найважливішим моментом повноцінного розвитку особистості, починаючи з раннього дитинства є діяльність: гра, спілкування та ін. Щоб дитина могла задовольнити свої інтереси, прагнення у діяльності, слід забезпечити організацію предметного середовища: інформативного, різнобічного, комплексного і тематичного, динамічного і мобільного, дієвого і діючого, варіативного і близького до побуту дітей.

Разом з тим, останнім часом головним напрямком становиться оздоровлення дітей. Це викликано цілим рядом об’єктивних причин. Останнім часом спостерігається зниження числа абсолютно здорових дітей та зріст захворювань дошкільників по всім видам хвороб. Таким чином пошук ефективних мір, направлених на оздоровлення дітей набуває первинного значення. Опитування батьків показує, що головним для них є фізичне та психічне здоров’я дитини.

Анкетування педагогів виявило їх бажання включитись в комплексну роботу, яка дозволяє забезпечити покращення здоров’я дітей. Фактори формування здоров’я дитини враховуються в роботі дошкільних закладів.

Одним з різноманітних факторів, що впливають на стан здоров'я і розвиток дитини-дошкільника є рухова активність. Сприятливий вплив на організм може бути зроблено тільки в тому випадку, якщо її рівень знаходиться в межах оптимальних величин. Так, при гіподинамії (режимі малорухомості) виникає цілий ряд негативних для дитини наслідків: відбувається порушення функцій ряду органів, регуляції обміну речовин і енергії, знижується опірність організму до зовнішніх умов, що змінюються.

Гиперкинезія (надмірно велика рухова активність) також порушує принцип оптимального фізичного навантаження, що може викликати перенапругу серцево-судинної системи і несприятливо відбитися на розвитку організму дитини. Тому потрібна особлива увага до цілеспрямованого керівництва руховою діяльністю.

Аналіз організації рухового режиму в старших вікових групах дошкільних закладів дозволив виявити основні причини, його недосконалості:

• відносно низька моторна щільність ;

• недостатнє використання циклічних вправ, спрямованих на розвиток витривалості;

• нераціональний підбір ігор і вправ під час прогулянок, а також недостатнє використання фізкультурних посібників і всього навколишнього простору;

• відсутність сезонного підходу при плануванні і проведенні фізкультурно-оздоровчої роботи;

• безсистемний підхід до корекційної роботи з дітьми з розвитку моторики;

• невідповідність фізкультурного обладнання віковим особливостям розвитку моторики дітей.

Крім того, не повною мірою педагогами враховуються індивідуальні прояви рухової активності дітей під час організованої і самостійної діяльності.

У зв'язку з цим виникає нагальна потреба удосконалювання рухового режиму дітей у дошкільних закладах, що буде сприяти вихованню здорової дитини та її різнобічному розвиткові. В основу розробки рухового режиму необхідно покласти принципи (оздоровча спрямованість; природне стимулювання рухової й інтелектуальної активності з урахуванням наступності і своєрідності педагогічних впливів у різних вікових групах; індивідуально-диференційний підхід, що дозволить забезпечити максимальний розвиток кожної дитини, мобілізацію його активності і самостійності.

Необхідно визначити оптимальне співвідношення складових систем організаційних форм фізичної культури та самостійної рухової діяльності, розпланувати виконання елементів спортивних ігор та вправ спортивного характеру із застосуванням спеціального інвентаря, різноманітних вправ на тренажерах тощо, орієнтуватися на пошук нових форм роботи зі здібними до фізкультури дітьми, розробити раціональну методику моніторингу якості фізичного виховання дітей дошкільного віку, які мають певні відхилення, зокрема, порушення постави, плоскостопість тощо.

Весь освітньо-виховний процес в дошкільному закладі повинен бути спрямований на формування у дитини мотивації здоров’я, тобто самовдосконалення. Для того, щоб центр здоров’я в середині дитини був сформований, необхідна зацікавленість до дитини та участь з цієї проблеми найближчого сімейного оточення. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками. З цією метою необхідно проводити різні форми сумісної діяльності дітей, педагогів та батьків: конкурси, бліц — турніри, спортивні змагання, імітації телевізійних шоу та інше.

Всі ці заходи використовуються в комплексі, тому що не лікування повинно забезпечувати здоров’я дитини, а усвідомлення нею здорового способу життя. Усвідомлення кожним своєї відповідальності за стан свого особистого здоров’я повинно передаватися від матері, батька до дитини, а якщо необхідно, то від дитини до батьків.

Ключовим фактором реалізації природного потенціалу дитини є повноцінне розвивального предметного середовище

Сучасні психолого-педагогічні теорії трактують розвивальне середовище, як сукупність природних, предметних, соціальних умов та простору власного «Я» дитини, в яких малюк може опанувати науку життя, набувати життєвої компетенції та які зумовлюють динаміку розвитку і саморозвитку особистості. В реальному житті всі ці складові розвивального середовища існують в тісному взаємозв’язку.

Розвивальне предметно-просторове середовище — система раціонально організованих у просторі матеріальних об’єктів, що функціонально моделюють зміст фізичного і духовного розвитку дитини шляхом організованої і самостійної діяльності дітей та за умови комунікативної взаємодії малят один з одним і з дорослими.

Основна вимога до предметного середовища — його розвивальний характер. Воно має об’єктивно через свій зміст і властивості створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, надавати можливість отримувати інформацію, необхідну для визначення і розв’язання завдань тієї чи іншої діяльності, забезпечувати зону найближчого розвитку та його перспективу. Педагоги повинні чітко знати, що в умовах предметного вакууму у дитини зникає бажання пізнавати нове, з’являється апатія.

Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно — ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично оновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.

Довкілля дитини повинно бути важливою умовою для реалізації її потенціалу: фізичного, психічного, розумового та підготовкою до майбутнього життя. Навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.

Враховуючи різноманітність процесів, які відбуваються у розвивальному середовищі, їх можна виділити в окремі специфічні простори, що переплітаються та взаємодіють один з одним, складаючи єдине ціле.

Будь-яке середовище має забезпечувати розвиток творчих компонентів мислення дітей, давати їм можливість вільно маніпулювати об’єктами, конструювати різні моделі бачення світу, вирішувати творчі завдання. Універсальна ігрова зона — це приміщення з дуже високим ступенем трансформації та різноманітним доцільним предметним наповненням.

Одним з центральних питань сьогодення є ставлення родини до здоров’я. Оскільки першими вихователями, наставниками, ідеологами у житті дитини є батьки та люди з найближчого оточення, то саме на них має покладатися відповідальність за збереження і зміцнення здоров’я дитини. Звідси випливає закономірна необхідність свідомого ставлення до збереження здоров’я дитини в кожній родині та дотримання основних правил здорового способу життя. Провідними засобами формування здорового способу життя дитини є не лише спеціальні заходи, а й повсякденне буття родини, основою якого є сповідування цінностей життя, серед яких провідною є здоров’я у всій його багатогранності.
Отже, залучення дітей до здорового способу життя передбачає врахування всіх складових здоров’я і можливе лише за умови забезпечення непевності та комплексності освітньо-виховного впливу на дитину.