/Files/images/imagesдщзж.jpeg /Files/images/70241368_bьош.jpgКОЛИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА

Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше й насамперед консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів.
До логопеда слід звернутися, якщо:
1. До 2 років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований фахівець (логопед) уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дітей, які не говорять!
2. Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.
3. Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).
4. Дитині більше 6 років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).

/Files/images/imagesьло.jpeg

Поради батькам, діти яких мають нервово-мовне порушення (заїкання)

Заїкання в дитини дошкільного віку може виникнути досить несподівано. У чому ж причина цієї вади? Найчастіше батьки вказують на переляк як причину заїкання. Раптово можуть лякатися всі діти, але заїкатися починають тільки деякі з них. Чому?
 Наукова думка схиляється до того, що причиною цієї вади є дисбаланс у міжкульовій взаємодії.
 Що це означає?
 Відомо, що кожна півкуля мозку виконує свої функції: права півкуля керує лівою стороною тіла, а ліва – правою стороною. У ліворуких людей домінантною є права півкуля мозку, а в праворуких – ліва півкуля. Крім явного переважання лівої руки є прихована ліворукість.
 Серед дітей із заїканням більший відсоток ліворуких, ніж у дітей, що не мають цієї вади. Ліворукі діти досить вразливі: образливі, що є більшою схильністю до неврозу. Тому не порівнюйте дітей з кимось іншим. Краще знайдіть у роботі вашої дитини щось гарне і похваліть її за це.
 Не можна змінити темперамент дитини. А суперечки, нервування з цього приводу лише погіршать стан дитини і батьків. Тим більше, коли йдеться про вразливу дитину із заїканням.
 Не варто підлаштовувати характер непосидючої, дуже рухливої дитини під ваш, дорослий; це не принесе позитивних результатів. Наслідком ваших намагань може бути погіршення взаємин між вами, що, до речі, негативно позначиться на психоемоційному стані дитини та її мовленні.
 Так особливості сприйняття світу дитиною є спадковими. А щодо заїкання, то не саме воно, а схильність до нього є спадковою.
 Поштовхом до появи заїкання в дитини є рішення батьків про зміну „ведучої” лівої руки, якою дитина переважно користується. Таке втручання може спричинити затримку мовного розвитку і навіть призупинити ріст дитини. Тому треба обережно ставитися до дитини, у якої ведучою є ліва рука, або у якої простежується прихована ліворукість. Так само обережно треба ставитися й до дитини, яка почала заїкатися.
 Часто поява заїкання може сприйнятися від того, як дитина реагує на певну вразливу ситуацію, в якій вона опинилася і від її психоемоційного стану.
 Так чи інакше реагувати на обставини змушують не тільки особливості нервової системи дитини, а й те, чого її навчили батьки.
 Якщо батьки дитини неврівноважені, напружені, тривожні, це стає додатковим тягарем для вразливої дитини. Дитина вбирає у себе всі відтінки батьківської поведінки – соціальної чи психоемоційної.
 Тому батьки мають бути емоційними, з неквапливою мовою, філософським ставленням до життя. На все це реагуватиме дитина, адже вона копіює того, кого любить

/Files/images/imagesвап.jpeg

Основні форми роботи вчителя-логопеда з батьками: індивідуальні, групові, колективні та масові.

Індивідуальні форми роботи полягають у безпосередньому спілкуванні з батьками однієї дитини: проведення бесід, консультацій для батьків, виконання з дітьми завдань за зошитами індивідуальної роботи; відвідування ними індивідуальних занять учителя-логопеда; заповнення зошита взаємозв'язку.

Проводячи індивідуальні бесіди з батьками, вчитель-логопед розповідає про особливості мовленнєвого розвитку дитини, її сильні та слабкі сторони, пропонує прослухати аудіоза- писи відповідей дошкільника, наголошує на можливості виникнення труднощів у процесі корекційного навчання та на важливості виконання домашніх завдань за зошитом для індивідуальної роботи.Учитель -логопед епізодично або регулярно проводить консультації для батьків з питань мовленнєвого та загального психофізичного розвитку дитини.Раз на 2—3 місяці вчитель-логопед проводить відкриті фронтальні чи підгрупові заняття, на яких батьки мають змогу побачити реальні результати корекційно-розвивальної роботи. Вони можуть відвідувати також індивідуальне логопедичне заняття з, їхньою дитиною. Підсумком логопедичної роботи може бути спільне свято дітей із батьками, що стане додатковим стимулом активізації корекційно-виховної роботи вдома.Проведення анкетування батьків дає змогу здійснювати постійний зворотний зв'язок із родинами та отримувати інформацію про те, як вони оцінюють логопедичну роботу та що пропонують для її поліпшення.

У день відкритих дверей батьки стають безпосередніми учасниками та рівноправними партнерами освітньо-виховного процесу ДНЗ. Це не тільки сприяє їх педагогізації, а й допомагає по-новому подивитися на своїх дітей, а також засвоїти способи проведення ігор і розваг, які можна організувати в домашніх умовах.

Отже, залучення батьків до спільного корекційного процесу передбачає:
єдність вимог до дитини;
відповідальність за виконання домашніх завдань;
постійне введення поставлених дітям звуків у мовлення;
активну участь у всіх заходах.

Таким чином, ефективність корекційної роботи з виправлення мовленнєвих розладів, гармонійний розвиток дитячої особистості значною мірою залежить від творчої співпраці вчителя-логопеда з батьками, уміло налагоджених професійних та особистісних стосунків, чіткого та свідомого розуміння окреслених на- вчально-виховних і корекційно-розвивальних завдань. Тільки за умови активної та свідомої допомоги батьків логопедичний вплив буде повнішим, ефективнішим.

Колективні форми роботи проводяться з батьками дітей усіх молодших логопедичних груп дошкільного навчального закладу: проведення анкетування, загальних батьківських зборів, колективних бесід, тематичних вечорів, ділових ігор, круглих столів, презентацій науково-методичної та популярної літератури для батьків, організація дискусій; залучення батьків до розв'язування проблемних ситуацій і завдань.

Масові форми роботи проводяться педагогами з батьками і дітьми всього дошкільного навчального закладу: залучення батьків до підготовки, організації та проведення свят «Батьки і діти», «Родинні гостини», ігор-розваг, спортивних свят, вікторин, вечорів дозвілля; заходів: день відкритих дверей, «Родинний міст», семінарів- практикумів, круглих столів, конференцій, виїзних засідань, лекторіїв за участю науковців, практичних психологів і медиків, працівників соціальних служб.

Стосунки між учителем-логопедом і батьками з перших днів знайомства мають ґрунтуватись на засадах відвертості та взаєморозумінн



Перші групові батьківські збори проводяться наприкінці вересня. Розглядаються такі питання:
розширення знань батьків про мовленнєве порушення (ЗНМ), його прояви та можливості подолання;
пояснення важливості та необхідності спеціальної освіти дітей в умовах молодшої логопедичної групи;
ознайомлення з внутрішнім розкладом роботи ДНЗ, із загальними навчально-виховни- ми та корекційно-розвивальними завданнями закладу;
ознайомлення із плануванням та організацією роботи вчителя-логопеда та вихователів на рік;
наданням інформації щодо змісту логопедичних занять у перший період навчання.



У середині навчального року проводяться другі батьківські збори, на яких:
підбиваються підсумки роботи за перше півріччя;
простежується динаміка розвитку дітей;
оцінюється роль (насамперед позитивна) кожної сім'ї в системі комплексного корекцій- но-рсзвивального впливу.



У кінці навчального року проводяться треті батьківські збори, на яких:
підбиваються підсумки проведеної роботи;
надаються рекомендації щодо особливостей подальшого корекційного навчання;
з'ясовується питання про розвиток мовлення в оздоровчо-літній період у домашніх умовах.

Учитель-логопед розповідає про важливість закріплення набутих мовленнєвих умінь і навичок у домашніх умовах. Для цього використовуються зошити для індивідуальної роботи, в яких пропонуються багатоваріантні ігри з мовленнєвими завданнями та ігрові вправи. Учитель-логопед пояснює мету та способи виконання домашніх завдань, повідомляє, на що саме слід звертати увагу вдома, наголошує на важливості активної участі батьків у оформленні зошита дитини, виготовленні разом із нею потрібного дидактичного матеріалу.



Коли безпосереднє контактування з батьками послаблюється через певні обставини (сімейні, робочі моменти тощо) за допомогою зошита взаємозв'язку налагоджується письмове спілкування.

/Files/images/imagesтргн.jpeg

ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА

Діагностика
Діагностичне обстеження допомагає спеціалісту виявити причину порушення мовлення, ступінь та особливості загального та мовленнєвого розвитку дитини, а також зону найближчого розвитку, що в подальшому допоможе спеціалісту побудувати індивідуальний план корекційної роботи.

Постановка звуків.
В залежності від причини, етап постановки звуків буде спиратись на різні види та методи роботи. Якщо причиною є тільки незнання правильної артикулеми (позиції артикуляційних органів при вимові певного звуку), як при дислалії, то за допомогою пояснень та наслідування дитина легко вимовить цей звук ізольовано, а потім в складах та словах. Якщо ж причиною є стерті дизартричні прояви, тоді, в першу чергу, ми повинні розвинути рухливість органів артикуляційного апарату за допомогою масажу та спеціальної артикуляційної гімнастики, паралельно розвиваючи чутливість та цілеспрямований контроль м’язів даних органів, а вже потім індивідуально підбирати один з методів постановки звуку.

Автоматизація звуків.
З фізіологічної точки зору етап автоматизації звуку являє собою закріплення умовно-рефлекторних мовно-рухових зв'язків на різному мовленнєвому матеріалі. Поставлений звук ще дуже крихкий, умовно-рефлекторний зв'язок без підкріплення може швидко зруйнуватись. Автоматизувати звук - це означає ввести його в склади, слова, речення, зв'язне мовлення. У дітей з порушенням звуковимови закріплені стереотипи неправильної вимови слів, речень і т.д. Автоматизація звуку вимагає активного використання процесу внутрішнього гальмування, здатності до диференціації правильного і неправильного артикуляційного укладу.
Автоматизацію поставленого звуку бажано проводити в такій послідовності:
автоматизація звуку в складах (прямих, обернених, зі збігом приголосних);
автоматизація звуку в словах (на початку слова, в середині, в кінці);
автоматизація звуку в реченнях;
автоматизація звуку в чистомовках, скоромовках і віршах;
автоматизація звуку в коротких, а потім довгих оповіданнях;
автоматизація звуку в розмовній мові.


Диференціація звуків.
Для запобігання змішування звуків, необхідно навчити дитину самоконтролю під час мовлення, свідомому переключенню позицій артикуляційних органів.

Дрібна моторика.
Розвиток дрібної моторики дитини паралельно розвиває мовлення, а також готує м‘язи руки до майбутнього письма. У нас поетапно подані комплекси вправ відповідно віковим категоріям.

Розвиток орієнтування в просторі.
Неможна недооцінювати цей компонент, так як саме він формує такі прості розуміння, як право – ліво, розуміння та правильне вживання в мовленні прийменників (над, під, поза, перед, на, в та ін.), і до таких, як орієнтування у складних логіко-граматичних конструкціях, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, вирішування геометричних задач та багато ін.

Розвиток фонематичних процесів.
Цьому розділу присвячено дуже багато уваги, тому що фонематичні процеси є базою мовлення. Заміни, перестановки, пропуски, додавання звуків – все це може бути причиною недостатньо сформованих фонетичних та фонематичних процесів. Якщо ж їх далі не розвивати, тоді це переросте у стійкі помилки на письмі.

Розвиток лексичної сторони мовлення.
Іншими словами, це багатство словникового запасу дитини, правильне вживання слів у мовленні та швидкий їх підбір – все це допомагає дитині озвучувати її думки.

Розвиток граматичних категорій.
Граматика – наука про будову, про форму писемного і усного мовлення, вона визначає основні закони мови. Вона допомагає усвідомити звуковий склад слова, його морфологічну будову, лексико – граматичні розряди слів, частини мови, способи творення та зміни слів, і закони сполучення слів у речення.

Розвиток зв’язного мовлення.
Вільно, правильно та лаконічно висловлювати свої думки являється великим мистецтвом. Саме це і є кінцевим етапом логопедичної роботи. І коли дитина досягає цього вміння, вона вже не потребує нашої допомоги.

ІГРИ, ЯКІ РОЗВИВАЮТЬ ФРАЗОВУ МОВУ, ФОРМУЮТЬ ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ

«Покачай ляльку»

Мета: навчити дитину виконувати інструкції (покачай, поклади ляльку, накрий простирадлом). Навчити повторювати фрази: «лялька спить», «баю-бай», «дай ляльку». Познайомити за назвою предметів: «ліжко», «подушка».

Матеріал: ляльки, ліжко, постільна білизна.

«Погодуй ляльку»

Мета: вчити виконувати інструкції (посади ляльку на стілець, постав тарілку на стіл, візьми ложку, погодуй ляльку).

Повторювані фрази: «Лялька сидить», «лялька їсть», «дай ляльку».

Назви предметів: «стіл», «стілець», «тарілка», «ложка».

«Помий ляльці руки»

Мета: знайомство з предметами туалету (мило, рушник, вода, відро).

Розуміти фрази: «помий, витри руки», «покажи руки у ляльки», «у себе».

«Одягни ляльку» (ознайомити дітей з предметами одягу)

«Покатай ведмедика»(виконувати дії (покатай, посади), вивчити назви іграшок: «ведмедик», «машинка»)


II, ІГРИ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ КОЛЬОРІВ.

ФОРМИ, ВЕЛИЧИНИ ДЛЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

«Намисто»

Гра для дітей, які навчаються розрізняти колір. Запропонуйте дитині нанизувати намистини одного кольору.

«Великий кубик—у велику коробку»

Мета: звернути увагу дитини на різницю предметів за величиною.

Слова: великий—маленький.

«Один—багато»

Мета: знайомство з поняттям один і багато, Вчити брати один предмет і багато, наслідуючи дії дорослого; «візьми один каштан і багато».

«Ллиг—скік»

Дитина повинна зупинитися на кольоровій доріжці і назвати колір смужки на якій зупинилися.

Мета: визначити, які кольори дитина розрізняє.


III. ІГРИ. ЯКІ РОЗВИВАЮТЬ ДРІБНУ МОТОРИКУ

За допомогою пірамід, мозаїки (крупної), іудзиків, намиста навчити дитину складати різнокольорові доріжки, фігурки.


IV. ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ФОНЕМАТИЧНОГО СЛУХУ

«Що звучить» (бубен, дудочка, свисток)

Дорослий грає за ширмою, а дитина на слух вгадує або показує на чому грали.

«Пошук слів»

На прогулянці дитина чітко називає предмети (пісок, доріжка, машина).

«Підкажи словечко»

Наприклад: «Наша Таня гірко плаче, упустила в річку...»


V. ІГРИ З ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ КАТЕГОРІЙ

«Чарівна торбина»

Дитина по одному предмету дістає з мішечка і називає предмет. Потім відповідає на запитання дорослого про колір, форму, величину. Дорослий допомагає їй.

Мета: закріпити назву овочів, їхні кольори, тварини, посуд тощо.

«Що в корзині»

Мета: ознайомити з овочами і фруктами, уточнити назву, колір, форму.

Матеріал: корзина з натуральними овочами і фруктами.

Усі ці ігри розвивають не тільки дрібну моторику і мову, але формують просторове образне мислення, сприймання, творчу фантазію і логіку малюка, При систематичному використанні різних ігор на заняттях і дома можна домогтись активності кожної дитини. У грі розвивається зв'язне мовлення, розширюється словниковий запас, знання про довкілля.

/Files/images/imagesьор.jpeg

Словник термінів

Дислалія.
Дислалія – це порушення звуковимови, при нормальному слуху та збереженій іннервації мовленнєвого апарату. Спостерігаються заміни звуків, їх змішування та спотворення.
Даний вид порушення мовлення зустрічається найчастіше. Особливо функціональні дислалії, які виникають, як правило, в дошкільному віці в процесі засвоєння системи мови. Органічні можуть виникати в будь-якому віці.
Дислалію в порівнянні з іншими мовленнєвими порушеннями, набагато легше виправити, особливо в дошкільників та молодших школярів.

Ринолалія.
Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. Буває органічного походження відкрита ринолалія – коли повітря при мовленні потрапляє одночасно у ротову та носову порожнину через щілину у твердому піднебінні, і закрита ринолалія – коли повітря при мовленні не потрапляє у носовий резонатор. Також буває функціональна ринолалія – коли м’яке піднебіння недостатньо піднімається і не утворює з’єднання зі стінкою глотки (валиком Пассавана), у зв’язку з чим, повітря невеличкою порцією все ж потрапляє у носову порожнину.

Дизартрія.
Дизартрія – складне порушення звукової сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.
При дизартрії спостерігаються розлади моторної сторони усного мовлення, тобто розлади артикуляції, дихання, голосоутворення, темпу, ритму та інтонації. Причиною може бути гіпертонія, гіпотонія або дистонія м’язів.
На даний час логопеди все частіше спостерігають у дітей мінімальні стерті дизартричні розлади – незначне порушення мовлення центрального органічного генезу, яке проявляється в основному фонетичними порушеннями.
При обстеженні дитини з МСДР, як правило, спостерігаються такі симптоми:
жувальні м’язи трохи ослаблені;
рот часто напіввідкритий;
оскалювання зубів з однієї сторони, як правило, недостатнє;
кінчик язика недостатньо рухливий, ізольовані рухи виконуються неточно, під час прискореного темпу рухів, язик стає напруженим, і залишається нерухомо лежати на дні ротової порожнини;
під час пересування кінчика язика з одного боку в інший стає помітним зростаюче стомлення м’язів, рухи гублять свою чіткість, темп і координацію, підвищується солівація.


Алалія.
Алалія – відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до 3х років).

Афазія.
Афазія – повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.

Порушення голосу.
Афонія – повна відсутність голосу.
Дисфонія – часткові порушення висоти, сили та тембру голосу.

Заїкання.
До порушень темпо-ритмічної сторони мовлення відноситься:
Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.
Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.
Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату. Є дві форми заїкання: невротична та неврозоподібна, які відрізняються причиною виникнення та симптоматикою. До кожної підбираються різні корекційні підходи з урахуванням індивідуальних особливостей.

Кiлькiсть переглядiв: 10202